Християнська релігія стверджує, що своєю смертю Спаситель спокутував гріхи людей, а своїм воскресіння подарував їм вічне життя.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ СВЯТКУВАННЯ ВЕЛИКОДНЯ?

    Відповідно до чотирьох євангельських джерел, Ісус Христос помер на хресті в п’ятницю, близько третьої години після полудня, в переддень іудейського свята Песах. Увечері того ж дня тіло було знято з хреста таємними послідовниками Ісуса — Йосифом Аримафейським та Никодимом.  Никодим приніс смирну — коштовну рідину, яка призначалася для бальзамування померлих.

В ті часи для простого люду звичним було ховати мерців в могилах, викопаних у землі, заможні ж ховали своїх близьких в кам’яних печерах. Йосиф Аримафейський мав таку печеру на території свого саду, недалеко від гори Голгофи. Готував цю печеру чоловік на випадок власної смерті, але вирішив віддати її Ісусу, бо не міг допустити, щоб його вчителя поховали в землі, в спільній могилі з іншими страченими. Тому тіло Христа, змащене смирною та обвите полотном, віднесли до кам’яної печери в саду й закрили вхід до неї великим каменем.  Жінки, які теж були ученицями Христа, домовилися на другий день після свята прийти до печери, щоб помазати тіло миррою.  

    Вранці в суботу Понтій Пілат за проханням ієрусалимських первосвященників приставив охорону до місця поховання Христа. Караул з римських воїнів відправили стерегти печеру, а до каменю біля її входу приклали печатку.

ВОСКРЕСІННЯ

      Душа Ісуса Христа повернулася в його тіло вночі з суботи на неділю, після чого він вийшов з печери, не відсунувши каменю й не порушивши печатки, бо його тіло вже не було підвладне природним законам. Для караулу ця подія пройшла непоміченою, і воїни продовжували охороняти пусту печеру. На світанку з неба з’явився сяючий Ангел і відкрив вхід до печери, а перелякані воїни спершу остовпіли, а потім втекли з місця події. Коли вранці до печери прийшли жінки, то побачили відкритий вхід, поруч лежав камінь, а на ньому сидів Ангел з сяючим обличчям.  Він сповістив жінок про Христове воскресіння, і велів розповісти цю звістку його учням. 

       Коли первосвященники дізналися від охоронників про появу Ангела та зникнення тіла Ісуса, вони намагалися зробити так, щоб люди не повірили в його воскресіння. Для цього воїнам з караулу було наказано розповідати всім, що тіло Христа було викрадено з печери його прихильниками. 

ЗУСТРІЧ ІСУСА З УЧНЯМИ

      Того недільного дня Христос кілька разів з’являвся до деяких своїх учнів, проте вони не могли до кінця усвідомити можливість його воскресіння, і тільки ввечері одинадцять апостолів нарешті впевнились у цьому, коли разом побачили свого вчителя на спільній вечері. Через тиждень його побачив і дванадцятий апостол — Фома, який не був присутній при першій появі Спасителя, тому спершу не повірив у воскресіння. Потім ще на протязі сорока днів час від часу Христос спілкувався зі своїми учнями, даючи їм останні настанови, після чого відбулося його Вознесіння на небо, а апостоли розійшлися по світу проповідувати християнське вчення.  

СВЯТКУВАННЯ ВЕЛИКОДНЯ

      Перші прямі свідчення про святкування Великодня датуються серединою II століття, проте між церквами довго не було єдності щодо дати проведення цього свята. Головним чином для вирішення цієї проблеми імператором Костянтином було зібрано в 325 році Нікейський собор, який вирішив, що Великдень має відзначатися  в неділю після першого повного Місяця, який слідує за весняним рівноденням. 

ЯК СВЯТКУВАТИ ВЕЛИКДЕНЬ?

     Це свято — виняткове, йому передує не тільки Великий піст, а й особливий тиждень, який називають «страсним». В ці дні прийнято згадувати останні дні земного життя Христа, які ознаменовані його стражданнями й смертю від розп’яття. В церквах щоденно проходять богослужіння, а в суботу в Ієрусалимському храмі Гроба Господнього сходить благодатний вогонь, який потім доставляють в різні країни, в тому числі й в Україну.

     Найголовніше святкове богослужіння в церквах теж починається увечері в суботу й продовжується до ранку. Ця служба завжди збирає багато вірян, її особлива атмосфера об’єднує урочистим і радісним відчуттям. Після відвідин церкви люди з освяченими великодніми кошиками повертаються додому й сідають за святковий стіл.  

ЧОМУ МИ ЛЮБИМО ЦЕЙ ДЕНЬ? 

     В цього свята своя особлива аура, яка пов’язана зі справжнім весняним теплом, сонячним світлом, ніжно-зеленими гілочками дерев та першими квітами. Неповторного відчуття додають передсвяткові приготування — випічка пасок, фарбування яєць. До цих приготувань з радістю  долучаються й діти, адже потім так весело з’їсти солодкий верх паски й випробувати, чиє яйце виявиться міцнішим у традиційній великодній «битві крашанок». 

     Великдень збирає родини за святковим столом і є приводом для того, щоб помиритися зі всіма своїми близькими, пробачивши всі образи й непорозуміння. До того ж це свято — слушний час для добрих справ, благодійності, допомоги тим, хто її потребує. Такі дії справді допомагають людям усвідомити любов до ближнього, відчути очищення своєї душі й спокуту провин.

     Кожній людині властиво відчувати страх смерті, а Великдень — це свято, яке дарує життя, адже саме перемогу вічного життя й добра над гріхами й смертю означає Христове воскресіння.