Сам удома: як привчати до самостійності за часів війни?
Що змінила війна?
Ще до війни питання самостійності сучасних дітей викликало дискусії. Чимало дорослих згадували щось на кшталт: «Я в сім років сам до школи ходив, ключ був на мотузці на шиї, сам обід розігрівав». Але порівнювати з минулим немає сенсу. Очікування соціуму за цей час змінилися, планка щодо самостійності ставала дедалі нижчою, а ось батьківські тривоги зростали, часто обґрунтовано. І якщо ще рік тому лякала інформація про нещасні випадки, злочинність, педофілію, то нині, допоки йде війна, ніхто не може бути впевненим, що дитина цілком захищена. Як не страшно, але вдома так само незахищено, як і на вулиці, а присутність батьків не гарантує безпеку.
Із тимчасово окупованих територій, трапляється, діти виїжджають без дорослих або ж втікають і йдуть пішки. Підлітки рятують дорослих у завалах, витягають на собі поранених. Юні волонтери везуть обіди на блокпости, плетуть нарівні з дорослими маскувальні сітки. Не кажучи вже про те, якими дорослими та серйозними здаються українські діти нині.
Але ж змінилися і ті вимоги, які життя ставить перед людиною, що дбає про свою безпеку. Скажімо, треба вміти правильно поводитися під час повітряної тривоги та пам’ятати, що невідомі предмети можуть бути замаскованими мінами.
Тож яку міру самостійності можна дозволити сучасним дітям? Закон майже нічого не каже стосовно цього. Малолітні (до 14 років) не можуть проживати без дорослих. І навіть залишати їх на ніч самих удома заборонено.
Дітям до 16 років заборонено з 22:00 до 06:00 перебувати без супроводу батьків у громадських місцях, на вулицях, сказано в Законі України «Про охорону дитинства». Вікові межі різних видів активності дитини не врегульовані в жодному законодавчому акті.
Нині враховуємо правила, які діють у регіоні через безпекові умови або з інших причин. Наприклад, може бути обмежене для всіх дітей до 18 років пересування та перебування на відстані понад 100 метрів від місця проживання без дорослих (батьків, родичів).
Дошкільнята потребують догляду
Щодо дошкільнят законодавство однозначне: вони не можуть залишатися без нагляду дорослих. Якщо малюк грається сам на дитячому майданчику або сидить замкнений удома, доки мама пішла в магазин, це можна трактувати як неналежне виконання батьківських обов’язків (ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Єдине, що батьки мають зробити для розвитку самостійності дошкільника — в ігровій формі навчати правил безпеки: як поводитися в разі пожежі, гострого нездужання, які побутові предмети та електроприлади поки що не можна чіпати, бо ті можуть стати небезпечними. Варто відпрацювати правильні відповіді, якщо незнайомець підходить на дитячому майданчику або дзвонить у двері та гукає. Щоб довести до автоматизму ці навички, сценки з іграшками на ці сюжети варто розігрувати вже з 3 років (адаптовано до віку — наприклад, що роблять фіксики в разі пожежі, або за мотивами анімації «Пожежа»). До школи дитина має ознайомитися з правилами дорожнього руху, знати свою адресу, прізвище (та пам’ятати, де лежить картка, в якій батьки занотували контактну інформацію на випадок, якщо малюк загубиться).
Війна додала ще одне важке завдання: усім, навіть малюкам, потрібні основні знання про мінну безпеку та повітряну тривогу. Нині на допомогу батькам, за підтримки Дитячого фонду ООН UNICEF Україна та Держслужби України з надзвичайних ситуацій, створюють мультики, які в доступній дитині формі пояснюють складні речі: «Повітряний змій», «Лісовий скарб», «Безпечні канікули», «Небезпечні знахідки», «Що таке міна», «Сирена — моя помічниця», «Що робити, коли лунає сирена», «Правила поведінки в зоні бойових дій». Анімації дещо зменшують тривогу дошкільнят. І це ще одне завдання для батьків нині: привчати вже 5–6-річних дітей не панікувати в ситуаціях, про які йдеться в цих мультфільмах.
https://youtu.be/wNVwcJ9rrjA
Вчити з дитиною правила пожежної безпеки за воєнних часів теж доводиться по-новому. Нині не досить знати, що гратися із сірниками небезпечно. Пожежі після бомбардувань стали страшною частиною життя. Тож уже дошкільник має знати, як поводитися під час пожежі, якщо став її свідком. Допомогти можуть анімації на кшталт: «Що робити під час пожежі?»
6–8 років: вперше залишитися вдома без батьків
До війни вважали, що в 6–8 років дитина здатна залишатися на самоті у квартирі — до 2–3 годин, не регулярно. Таку дитину можна залишити на брата або сестру підліткового віку або відправити їх удвох у магазин. Удома дітей такого віку можна привчати до побутових обов’язків (мити посуд, пилососити), але ще рано довіряти сірники.
Нині можна додати: у школі учень 6–8 років опановуватиме правила мінної безпеки та переходу до укриттів, і варто допомогти якомога краще із цим впоратися.
Нинішні реалії змушують деяких батьків іти на роботу та залишати маленьких школяриків самих на весь день, якщо їхні школи працюють виключно онлайн. Експерти одностайні: це небезпечно. І не лише через те, що хлопчики та дівчатка ще не вміють контролювати себе, їхня вольова сфера ще незріла. А й тому, що дитині доведеться під час повітряної тривоги самостійно йти до укриття. Вона має навчитися вимикати воду, газ, світло, брати із собою перекус та воду, не забувати у стресі зачиняти двері, а вже потім прямувати до захисної споруди. Мало кому з першачків це до снаги. Зазвичай батьки й не намагаються призвичаювати до цього синів чи доньок, а радять ігнорувати повітряну тривогу. Це дуже небезпечна позиція! Адже під загрозою життя дитини і нині, і в майбутньому, бо вона звикає не дбати про себе. До того ж у школі учня вчать швидко реагувати на сирену, а такі батьківські установи вносять плутанину у свідомість дитини.
Якщо родичі не можуть допомогти, варто домовлятися із сусідами, друзями, які працюють вдома, є домогосподарями, перебувають у декретній відпустці, щоб доглянули за дитиною. У соцмережах можна перейняти досвід, коли батьки з класу домовляються та по черзі раз на тиждень опікуються п’ятьма маленькими учнями. Або ж коли школа, що працює дистанційно, розміщує учнів перших-других класів, за якими не можуть наглядати вдома, у сусідній школі, де є укриття, разом з учителем (про такі випадки розповідає преса).
До 10 років: самостійні прогулянки у дворі
У 8–10 років дитина може гуляти сама у дворі, якщо її видно з вікна. Допомагаючи батькам може виносити сміття, якщо контейнер розташований не в будинку, а поруч з ним. У кіоску поруч з будинком може придбати продукти. З 6 до 14 років діти можуть самостійно укладати дрібні побутові угоди (ідеться про угоди, що задовольняють побутові потреби особи, відповідають її розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість).
У початковій школі вчителі звикли до того, що дітей приводять та забирають дорослі. У сільській місцевості діти самостійно ходять до школи та самі гуляють раніше, ніж міські однолітки: щойно стають школярами.
Якщо привчаєте дитину самостійно ходити до школи, потренуйте її, що робити під час небезпеки. До якого укриття йти? Намалюйте зрозумілу сину чи доньці карту, позначте всі сховища, до яких можна дістатися, якщо сирена застала дорогою до школи. Врахуйте, що укриття в чужих закладах освіти можуть бути повністю заповнені і туди з вулиці не пускають. Але і цього замало. Пройдіть шлях разом, завітайте до сховищ, поясніть, до якого йти на якому етапі шляху до школи. Якщо, скажімо, до школи залишилося не більш ніж 500 метрів, варто йти саме туди. Навчіть дитину, що під час повітряної тривоги слід виходити з транспорту та прямувати в укриття.
Врахуйте, якщо дитина — внутрішньо переміщена особа, вона може заблукати навіть у невеличкому селі. Стрес від новизни дається взнаки, тож ВПО краще привчати до самостійних походів пізніше, ніж решту однолітків.
Школяр має самостійно слідкувати, щоб телефон завжди був зарядженим, і знати, до кого звернутися по допомогу, якщо немає зв’язку з батьками.
Закордонний досвід: з якого віку можна залишати дітей самих удома?
Можна спиратися на законодавство інших країн. У Польщі дитину не можна залишати наодинці до 7 років. У більшості країн Європи та в США діти до 12 років не повинні бути вдома самі, але є нюанси. Наприклад, в Америці під перебуванням на самоті мають на увазі від’їзди батьків. На кілька годин, які школяр проведе сам удома, ніхто не зверне уваги. У рекомендаціях британського Національного товариства із запобігання жорстокому поводженню з дітьми сказано, що з 6 до 12 років допускається залишати дитину саму ненадовго. Але малолітні діти не можуть ночувати вдома без нагляду дорослих.